Chapter 4

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: ²Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова? ³Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв, ⁴того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв! ⁵А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався... ⁶Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

⁷ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені? ⁸Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її: ⁹вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають! ¹⁰Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби. ¹¹Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

¹² І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього. ¹³у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей, ¹⁴спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув, ¹⁵і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм... ¹⁶Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я: ¹⁷Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший? ¹⁸Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів! ¹⁹Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! ²⁰Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... ²¹Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...