Chapter 5

¹ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися? ²Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному! ³Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла... ⁴Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі! ⁵Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

⁶ Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, ⁷бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти... ⁸А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, ⁹Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа, ¹⁰бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду, ¹¹щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених. ¹²Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки, ¹³Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, ¹⁴вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!... ¹⁵І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря, ¹⁶і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

¹⁷ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари: ¹⁸Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! ¹⁹В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло: ²⁰Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча. ²¹Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона. ²²З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся. ²³Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою. ²⁴І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку. ²⁵І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі! ²⁶І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого! ²⁷Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!