Chapter 13

¹ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! ²І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! ³І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

⁴ Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, ⁵не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, ⁶не радіє з неправди, але тішиться правдою, ⁷усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

⁸ Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. ⁹Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; ¹⁰коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. ¹¹Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. ¹²Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. ¹³А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!