Chapter 104

¹ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу! ²Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу. ³Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових! ⁴Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг. ⁵Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, ⁶безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, ⁷від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, ⁸виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. ⁹Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

¹⁰ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, ¹¹напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. ¹²Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. ¹³Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. ¹⁴Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, ¹⁵і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. ¹⁶Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, ¹⁷що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. ¹⁸Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

¹⁹ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. ²⁰Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, ²¹ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. ²²Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. ²³Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора. ²⁴Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! ²⁵Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! ²⁶Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. ²⁷Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав. ²⁸Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються. ²⁹Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. ³⁰Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

³¹ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь! ³²Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони! ³³Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! ³⁴Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти! ³⁵Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!