Chapter 2

¹ Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, ²то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! ³Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. ⁴Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. ⁵Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! ⁶Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, ⁷але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, ⁸Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... ⁹Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, ¹⁰щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, ¹¹і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

¹² Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. ¹³Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.

¹⁴ Робіть усе без нарікання та сумніву, ¹⁵щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, ¹⁶додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. ¹⁷Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. ¹⁸Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! ¹⁹Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. ²⁰Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. ²¹Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. ²²Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. ²³Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. ²⁴Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. ²⁵Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, ²⁶бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. ²⁷Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. ²⁸Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. ²⁹Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, ³⁰бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.