Chapter 15

¹ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: ²Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. ³А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? ⁴Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. ⁵А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, ⁶то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. ⁷Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: ⁸Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! ⁹Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

¹⁰ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! ¹¹Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. ¹²Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? ¹³А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. ¹⁴Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... ¹⁵А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. ¹⁶А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? ¹⁷Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? ¹⁸Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. ¹⁹Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. ²⁰Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. ²²І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! ²³А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! ²⁴А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... ²⁵А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! ²⁶А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... ²⁷Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. ²⁸Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. ³⁰І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. ³¹А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! ³²А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. ³³А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? ³⁴А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. ³⁵І Він ізвелів на землі посідати народові. ³⁶І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. ³⁷І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... ³⁸Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. ³⁹І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.