Chapter 9

¹ І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі. ²А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. ³І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! ⁴І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. ⁵І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі... ⁶Бо не знав, що казати, бо були перелякані. ⁷Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся! ⁸І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. ⁹А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. ¹⁰І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих. ¹¹І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? ¹²А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений? ¹³Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

¹⁴ А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними. ¹⁵І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його. ¹⁶І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними? ¹⁷І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. ¹⁸А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли. ¹⁹А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його! ²⁰І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною... ²¹І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства. ²²І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи! ²³Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! ²⁴Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму! ²⁵А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь! ²⁶І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... ²⁷А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. ²⁸Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати? ²⁹А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

³⁰ І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. ³¹Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! ³²Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати. ³³І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? ³⁴І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший. ³⁵А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! ³⁶І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: ³⁷Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене! ³⁸Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить. ³⁹А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене. ⁴⁰Хто бо не супроти нас, той за нас!

⁴¹ І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди! ⁴²Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море! ⁴³І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого, ⁴⁴де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. ⁴⁵І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого, ⁴⁶де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь. ⁴⁷І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної, ⁴⁸де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь! ⁴⁹Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю. ⁵⁰Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!