Chapter 7

¹ І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму, ²і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими. ³Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; ⁴а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду. ⁵І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими? ⁶А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене... ⁷Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей. ⁸Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви. ⁹І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання. ¹⁰Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре. ¹¹А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів, ¹²то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, ¹³порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите. ¹⁴І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте! ¹⁵Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює. ¹⁶Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає! ¹⁷А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу. ¹⁸І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її? ¹⁹Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу. ²⁰А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. ²¹Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, ²²перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. ²³Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

²⁴ І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись. ²⁵Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. ²⁶А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав. ²⁷А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам! ²⁸А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок... ²⁹І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки! ³⁰А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

³¹ І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. ³²І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. ³³І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. ³⁴І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся! ³⁵І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно! ³⁶А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. ³⁷І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!