Contents

« Prev Luke 1 Next »

Chapter 1

1 Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, 2як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, 3тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, 4щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета. 6І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. 7А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. 8І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, 9за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. 10Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. 11І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. 12І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. 13А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. 14І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. 15Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. 16І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. 17І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. 18І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... 19А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. 20І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! 21А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. 22Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... 23І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. 24А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: 25Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет, 27до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія. 28І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! 29Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. 30А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! 31І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. 32Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. 33І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. 34А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... 35І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! 36А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. 37Бо для Бога нема неможливої жадної речі! 38А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. 40І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. 41Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, 42і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! 43І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? 44Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! 45Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! 46А Марія промовила: Величає душа моя Господа, 47і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, 48що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, 49бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, 50і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! 51Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! 52Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, 53удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! 54Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, 55як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! 56І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. 58І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. 59І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. 60І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! 61А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям! 62І кивали до батька його, як хотів би назвати його? 63Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. 64І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! 65І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... 66А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: 68Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! 69Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, 70як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, 71що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, 72що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, 73що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, 74щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому 75у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. 76Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, 77щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, 78через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, 79щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! 80А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.

« Prev Luke 1 Next »
VIEWNAME is workSection