Chapter 9

¹ А Йов відповів та й сказав: ²Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? ³Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... ⁴Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? ⁵Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. ⁶Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. ⁷Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. ⁸Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, ⁹Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. ¹⁰Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... ¹¹Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... ¹²Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? ¹³Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

¹⁴ що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього, ¹⁵я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? ¹⁶Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, ¹⁷Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... ¹⁸Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. ¹⁹Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? ²⁰Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... ²¹Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

²² Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє... ²³Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... ²⁴У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

²⁵ А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго, ²⁶проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... ²⁷Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, ²⁸то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... ²⁹Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? ³⁰Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, ³¹то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... ³²Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, ³³поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... ³⁴Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, ³⁵тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...