Chapter 4

¹ І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя... ²І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер... ³А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

⁴ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!... ⁵Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло, ⁶краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

⁷ І знову я бачив марноту під сонцем: ⁸Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно... ⁹Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, ¹⁰і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його... ¹¹Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному? ¹²А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

¹³ Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає, ¹⁴бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! ¹⁵Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його. ¹⁶Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...