Chapter 3

¹ А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм. ²І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. ³Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. ⁴Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! ⁵І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. ⁶Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! ⁷І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!... ⁸І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! ⁹Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. ¹⁰І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому! ¹¹А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.

¹² І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям? ¹³Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. ¹⁴Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. ¹⁵Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми! ¹⁶І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма. ¹⁷А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники. ¹⁸А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. ¹⁹Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, ²⁰щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, ²¹що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! ²²Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме! ²³І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу. ²⁴Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні. ²⁵Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть! ²⁶Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!